Традиційні українські прикраси
Нагрудні прикраси у вбранні українських жінок займали особливе місце та надавали вишуканості традиційному одягу. Наприкінці ХІХ початку ХХ століть серед українських селян та міщан були найбільш поширені такі традиційні прикраси як: намисто, салба, дукач, пацьорки, дукати, зґарди, силянки та інші. Такі коштовності збирались поколіннями та передавались у спадок як сімейна реліквія.
Намисто.
Намисто було поширене по всій території України і мало дуже багато різновидів. Найбільш коштовним вважалося намисто виготовлене з дорогих природніх матеріалів: коралів, бурштину, перлів, гранатів, а також скла та смальти. Різним регіонам були притаманні “свої” види прикрас. Наприклад: на Поліссі носили коралове та бурштинове намисто; на Поділлі від 5 до 10 разків коралів доповнювали разком «баламутів» – намистом з перламутрової мушлі, ланцюжком з монетами та дрібним скляним намистом; Наддніпрянщина ж віддавала перевагу коралям, дукачу з бантом або скляному намисту з монетами.
Коралі.
Намисто з коралів можна назвати одним із найвідоміших елементів традиційного українського костюма. Через дороговартість матеріалу коралі були так званим індикатором достатку та соціального положення. У Середній Наддніпрянщині бідніші жінки мали по три-чотири коралові нитки, тоді як заможні — десять і більше. З плином часу популярність таких виробів зростала, як і їх вартість, що призвело до появи імітацій. “Копії” коралів виготовляли з порцеляни, дерева, смальти і скла. В народі існувало вірування в те, що коли жінка здорова, то корали на ній мають червоний колір і гарний блиск, а якщо захворіє – вони біліють і блякнуть. Вважалось, що чим більше коралів на жінці, то її ніяка хвороба та «чари» не візьмуть.
