Оцінка зменшення ризику ураження людей у разі можливого радіаційного забруднення

 Фахівці у сфері ядерної та радіаційної безпеки прогнозують, що у разі застосування зброї близько 70% постраждалих отримають механічні поранення внаслідок вибухової дії та опіки через термічний вплив. Приблизно 30% матимуть наслідки для здоров'я через радіацію, 50% людей, які будуть знаходитись у 2,5 км від місця вибуху, отримають комбіновані травми: механічні, теплові та спричинені радіацією. Також постраждають 25% осіб, чиє місцезнаходження становитиме 2,5–5 км від удару.

Найбільше людей загине протягом двох днів унаслідок комбінованих травм.

  1. Ураження ядерною зброєю.

Травматичні ураження. Варто пам’ятати, що безпосередніми наслідками вибуху тактичного ядерного заряду є пошкодження будівель, або інших споруд.

Ударна хвиля може спричинити закриті пошкодження внутрішніх органів без візуальних ознак. Людина може травмуватися під уламками зруйнованих конструкцій. Також під час удару здіймається сильний вітер, тому можуть полетіти уламки сміття або навіть дерева. Це може призвести до відкритих або закритих травм голови, тулуба, кінцівок та навіть внутрішніх органів. Важкість травм, спричинених ударною хвилею, залежать від її потужності – показника надлишкового тиску.

Легкий ступінь: легка контузія; синяки.

Середній ступінь: вивихи кінцівок; контузії середньої важкості; кровотеча з вух, носа тощо.

Важкий ступінь: сильні контузії; травми черепа та скелета; розриви органів черевної порожнини.

Вкрай тяжкий ступінь: спостерігається пошкодження органів, несумісне з життям.

Теплові ураження. Тяжкість термічних уражень залежить від потужності ядерного запалу, відстані від епіцентру удару та застосування засобів захисту. Вплив теплового чинника ядерної зброї може тривати декілька секунд. Також можуть виникнути опіки полум’ям через запалений одяг, навколишні предмети та будівлі.

Люди, які зазнали впливу радіації, можуть більш постраждати від термічних уражень. Теплова енергія може пошкодити очі та спричинити тимчасову або тривалу сліпоту та опік сітківки. Визначають такі ступені ушкодження органів зору у разі впливу теплового чинника ядерної зброї:

тимчасове осліплення, яке може тривати декілька хвилин;

опік дна ока (у разі прямого погляду на вибух);

опіки роговиці та повік.

Залежно від інтенсивності та потужності впливу теплового ураження визначають різні ступені тяжкості ураження шкіри:

I ступінь – почервоніння та набряк шкіри;

II ступінь – почервоніння та набряк шкіри, виникнення пухирів;

III ступінь – омертвіння всіх шарів шкіри та прилеглих тканин.

Радіаційні ураження. Визначають декілька видів ураження внаслідок впливу радіаційного фактору ядерної зброї:

зовнішнє опромінення від радіоактивних матеріалів, які:

  • переносяться в повітрі (пил, рідина або аерозолі);

  • осідають на поверхнях: землі, шкірі чи одязі;

  • містяться в радіоактивній хмарі і опромінюють людей, які в ній знаходяться;

внутрішнє опромінення від радіонуклідів:

  • вдихання їх у радіоактивній хмарі;

  • потрапляння у їжу та воду;

  • потрапляння в організм через відкриті рани;

поєднання обох видів опромінення.

Клінічним проявом впливу радіаційного фактору у разі ураження ядерною зброєю є гостра променева хвороба. Вона розвивається внаслідок відносно рівномірного опромінення в поглиненій дозі більше 1 Гр (100 рад) протягом короткого проміжку часу.

Клінічний перебіг гострої променевої хвороби умовно складається з чотирьох періодів:

легкий, що виникає під час опромінення у дозах 100–200 рад;

середньої тяжкості, якщо дози опромінення дорівнюють 200–400 рад; 

тяжкий у дозах опромінення 400–600 рад;

вкрай тяжкий (понад 600 рад).

Унаслідок застосування ядерного заряду утворюється ряд нечисленних радіонуклідів. Виникає реальна небезпека у разі їх надходження усередину організму, до його тканин, а потім вони вибірково накопичуються в них, зумовлюючи локальне внутрішнє опромінення, аж до свого повного розпаду чи виведення з організму. До таких радіонуклідів належать йод-131, стронцій-90, цезій-137.

Йод-131 має період напіврозпаду 8,08 доби, тобто розпадається відносно швидко. Однак у початковий період після радіаційної аварії на його частку припадає значна частина сумарної радіоактивності. Через це, а також унаслідок накопичення в організмі він є важливим джерелом потенційної променевої небезпеки. До 43 % йоду-131, що потрапив у організм людини, накопичується в щитоподібній залозі. Йод включається у структуру гормонів щитоподібної залози – тироксину і трийодтироніну, циркулюючи в крові у їхньому складі. Накопичуючись у щитоподібній залозі, йод-131 створює в ній локальну високу дозу.

Радіонукліди – стронцій-90 і цезій-137 – мають істотно більшу тривалість життя (періоди їхнього напіврозпаду – відповідно 28 і 30 років). До організму людини і тварин вони надходять інгаляційним та характерними харчовими шляхами.

Стронцій-90 потрапляє в навколишнє середовище внаслідок ядерних вибухів, аварій і викидів на АЕС. Іони стронцію проникають в ґрунт і осідають, потім накопичуються в рослинах, які вживає в їжу людина.

За своєю структурою стронцій є аналогом кальцію, тому здатний міцно осідати в кістках, замінюючи собою такий потрібний мікроелемент. Основною причиною осідання іонів стронцію в кістках є дефіцит кальцію в організмі.

Радіоактивний елемент потрапляє в організм людини через рослини і тварин, що вживаються в їжу. Водночас чоловічий організм більш схильний до накопичення стронцію-90, ніж жіночий. Надходячи з материнським молоком в дитячий організм, концентрація ізотопу стронцію на порядок вище у немовлят. Стронцій-90 накопичується здебільшого в скелеті, піддаючи, таким чином, опроміненню всі клітини, органи і системи організму. Клінічна картина залежить від рівня опромінення. Якщо організм тривалий період піддавався впливу ізотопів стронцію-90 навіть в незначних кількостях, існує велика ймовірність розвитку лейкемії і раку кісток. Накопичуючись в кістках і тканинах, зазначений хімічний елемент спричиняє ураження кісткового мозку, призводить до раку крові і раку кісток. Також можливий розвиток остеопорозу і «стронцієвого рахіту», ураження легень.

Головними ознаками надлишку радіоактивного стронцію в організмі є такі захворювання, як: урівська хвороба або стронцієвий рахіт; фіброз легень; рахіт.

Довгий час вченим не вдавалося з'ясувати причину урівської хвороби. Її діагностували у жителів Східного Сибіру, що мешкають в басейні річки Урів (від неї і назва). Виявилося, що на вказаній території ґрунт був перенасичений цим радіоактивним елементом. Хвороба проявляла себе через ослаблення кісток. Іони стронцію, потрапляючи в організм у надмірній кількості, витісняють молекули кальцію, через що кістки стають занадто тендітними і видозмінюються, порушується структура суглобів. Унаслідок цього потерпає весь організм, змінюється фосфорно-кальцієвий баланс крові, уражається кістковий мозок, порушуються функції вироблення крові, виникає променева хвороба, уражається мозок і печінка, збільшується ризик розвитку онкологічних захворювань.

Цезій-137 хімічно подібний до калію. Джерелами цезію для людини можуть бути рослинні (хліб, овочі, фрукти) і тваринні (м’ясо, риба, молоко) продукти.

Особливістю радіаційного впливу цезію-137 є яскраво виражена нерівномірність його накопичення в різних органах людини. Дослідження показали, що в життєво важливих органах (нирках, печінці, серці) рівні накопичення цезію-137 в 10–100 разів більші, ніж у середньому в усьому організмі людини. Найбільш вразливі – діти і підлітки.

Серцево-судинна система найбільш чутлива до накопичення радіоактивного цезію: простежується безпосередньо пропорційна залежність між кількістю накопиченого в організмі цезію-137 і частотою порушень роботи серця.

Серед патологічних змін органів зору найчастіше спостерігається катаракта, деструкція склоподібного тіла, аномалії рефракції. Дослідження доводять пряму пропорційну залежність між кількістю накопиченого радіоактивного цезію і частотою катаракт.

Нирки активно накопичують радіоактивний цезій, водночас його концентрація може сягати дуже великих значень, зумовлюючи патологічні зміни в нирках.

Домедична допомога: Для зменшення вражаючої дії найбільш небезпечних радіонуклідів варто знати.

Йод-131 накопичується в щитоподібній залозі організму і має значну потенційну променеву небезпеку.

Слід зазначити, що радіоактивний йод може осідати на поверхню тіла людини у разі зовнішнього опромінення. Проте він досить легко видаляється за допомогою мийних засобів. Інший тип впливу, зі значно більшим ризиком для здоров’я людини, виникає під час внутрішнього опромінення, коли радіоактивний йод потрапляє в організм людини інгаляційним чи ентеральним (споживання забруднених харчових продуктів, питної води) шляхом і накопичується в щитоподібній залозі.

Щитоподібна залоза зазнає особливого ризику опромінення радіоактивним йодом, оскільки зазвичай йод використовується нею для синтезу гормонів, які регулюють обмін речовин в організмі.

У разі потрапляння радіоактивного йоду в організм людини, щитоподібна залоза поглинає його і, таким чином, зазнає опромінення. Ризик радіаційного ураження щитоподібної залози може бути знижений або навіть повністю нівельований за своєчасного проведення йодної профілактики, як такої, або в комплексі з іншими заходами радіаційного захисту (обмеження перебування на відкритому повітрі, укриття у захисних спорудах, евакуація, радіаційний контроль харчових продуктів, у тому числі води питної тощо).

Йодна профілактика (йодне блокування щитоподібної залози)  полягає у запобіганні або зменшенні поглинання радіоактивного йоду щитоподібною залозою за допомогою препаратів стабільного йоду.

Йодна профілактика має оптимальний ефект і проводиться до моменту впливу радіоактивного йоду або протягом перших шести годин після поглинання радіоактивного йоду щитоподібною залозою. Початок йодної профілактики пізніше ніж через 14 годин після впливу радіоактивного йоду може завдавати більше шкоди, ніж очікувана користь, бо сприятиме продовженню біологічного періоду піврозпаду радіоактивного йоду, який вже накопичився в щитоподібній залозі.

Для захисту щитоподібної залози застосовуються такі препарати стабільного йоду як:

йодомарин 100мг,  200 мг;

калію йодид 50 мг,100 мг; 200 мг;

йодбаланс 100 мг, 200 мг.

Однократне дозування для дорослої людини препаратів стабільного йоду становить 125 мг (100 мг йоду, 1 таблетка препарату з дозуванням 100 мг). Населення, яке проживає на території, де є загроза забруднення радіоактивним йодом, приймає однократну профілактичну дозу препарату вказаних препаратів тільки після офіційного оповіщення про загрозу викиду та необхідність проведення йодної профілактики.

Дозування препарату стабільного йоду (калію йодид 100 мг) для різних вікових категорій є таким:

діти до 1 місяця (немовлята й діти, які перебувають на грудному вигодовуванні) – 16 мг (орієнтовно ¼ таблетки по 50 мг калію йодиду);

діти від 1 місяця до 3 років – 32 мг (орієнтовно ½ таблетки по 50 мг калію йодиду);

діти від 3 до 12 років – 1 таблетка (50 мг калію йодиду);

дорослі та підлітки віком від 13 років: (2 таблетки по 50 мг калію йодиду; або 1 таблетка по 100 мг).

Немовлятам віком до трьох років (36 місяців), новонародженим та іншим особам, яким важко приймати таблетки, слід вводити рідкий йод, приготовлений фармацевтом із порошку.

Якщо немає пігулок йодистого калію, можна застосовувати водно-спиртовий розчин йоду (кілька крапель звичайного йоду 5% на склянку води або киселю).

1. Дорослим та дітям від 5 років – 20 крапель водно-спиртового розчину йоду за  один прийом.

2. Дітям від 2 до 5 років –10 крапель водно-спиртового розчину йоду за прийом.

3. Дітям до 2 років та дітям на штучному вигодовуванні –5 крапель водно-спиртового розчину йоду за прийом.

4. Новонароджені, що перебувають на грудному вигодовуванні, отримують необхідну дозу препарату з молоком матері, яка отримала 0,125 г стабільного йоду.

Протипоказаннями до приймання препаратів стабільного йоду є наявність (у том числі і в анамнезі) захворювань щитоподібної залози, зокрема гіпертиреозу різної природи; фурункульоз; токсична аденома; підвищена чутливість до йоду; герпетиформний дерматит Дюринга; геморагічний діатез; кропив’янка, туберкульоз легень, нефрит, нефроз, піодермія.

Тимчасова блокада функції щитоподібної залози та одноразове введення йодовмісних препаратів практично не позначаються на стані здоров’я дітей та дорослих.

Однак слід пам’ятати, що безконтрольне, тривале приймання зазначених доз вказаних препаратів і зумовлена таким застосуванням тривала блокада функції щитоподібної залози значно збільшує ризик розвитку різноманітних ускладнень, зокрема гіпотиреозу (зниження функції щитоподібної залози).

Що стосується стронцію-90: для зменшення шкідливої дії радіонуклідів необхідно обмежити накопичення їх в організмі.

У разі перорального надходження радіонуклідів стронцію слід застосовувати антидоти, що дають змогу зв'язати або сорбувати радіонукліди. До таких антидотів належать активований сульфат барію (адсо-бар), полісурмін, препарати альгінової кислоти тощо. Адсорбенти та антидоти слід призначати відразу після виявлення ураження радіонуклідами стронцію, тому що зволікання призводить до різкого зниження їхньої позитивної дії.

Деяке зменшення накопичення радіонуклідів стронцію в організмі може бути досягнуто шляхом створення конкурентних відносин між ними та стабільним стронцієм (88) або кальцію.

Добова норма стабільного стронцію становить приблизно 1 мг. Ця кількість досить легко засвоюється з їжею та питною водою. Усього в організмі розподілено приблизно 320 мг стронцію.

Але варто враховувати, що наш організм здатний засвоювати лише 10% елемента, що надходить, а отримуємо ми тільки до 5 мг на добу.

Кальцій блокує накопичення тканиною стронцію-90, попереджуючи радіаційне ураження кісткового мозку.

Слід зазначити, що найбільш багаті кальцієм – капуста, квасоля, мигдаль. Необхідно пам'ятати, що у продуктах харчування кальцій важко засвоюється організмом, за винятком козячого молока і сиру. Для задоволення добової необхідності організму в кальції достатньо 100 грамів сиру. Кисле середовище сприяє накопиченню кальцію, тому корисно запивати їжу кислими соками.

Зменшити вражаючу дію іонізуючого випромінювання цезію-137 можливо за рахунок застосування так званих радіозахисних препаратів (радіопротекторів)

Радіопротектори – речовини, введення яких перед опроміненням у середу з біологічними об'єктами або в організм тварин і людини частково запобігають виникненню хімічно активних радикалів, які утворюються під впливом випромінювання. Деякі з них вступають у хімічну реакцію з радіонуклідами, утворюючи речовини, які легко виводяться з організму. Одні радіопротектори діють протягом короткого проміжку часу, дія інших є тривалішою. Їх виробляють як таблетки, порошки чи розчини.

Деякі харчові речовини мають профілактичну радіозахисну дію або здатність зв'язувати і виводити з організму радіонукліди. До них належать полісахариди (пектин, декстрин, ліпополісахариди, що містяться в листі винограду та чаю), фенольні та фітинові сполуки, етиловий спирт, жирні кислоти, мікроелементи, вітаміни, ферменти, гормони. Радіостійкість організмів підвищують ефективність деяких антибіотиків та наркотичних засобів.

До радіозахисних сполук належать також «вітаміни протидії», наприклад вітаміни групи В та С. Безпосередньо аскорбінова кислота не має захисної дії, але вона посилює дію вітамінів В та Р. Завдяки спільній дії вітамінів Р та С відновлюється еластичність та проникність стінок кровоносних судин. Вітаміни B1, В3, В6, В12 покращують регенерацію кровотворення, прискорюють відновлення еритроцитів та лейкоцитів. Якщо випромінювання знижує згортання крові, то вітаміни Р і К нормалізують протромбіновий індекс. Підвищує стійкість організму до розвитку променевої хвороби вживання параамінобензойної кислоти (покращує показники крові, сприяє відновленню ваги).

Фенольні сполуки рослин – найперспективніші джерела активних протипроменевих засобів. Це біологічно активні речовини лікувально-профілактичної дії, необхідні для підтримки життя і збереження здоров'я. Вони підвищують міцність кровоносних судин, регулюють роботу залоз внутрішньої секреції. Наприклад, добре лікує місцеві променеві ушкодження шкіри прополіс, що пов'язано з його фенольними компонентами. З численного ряду фенольних речовин найбільший інтерес викликають флаваноїди, що сприяють видаленню радіоактивних елементів з організму. Джерелами флаваноїдів є мандарини, чорноплідна горобина, обліпиха, глід, собача кропива, безсмертник, солодка.

Виражену профілактичну радіозахисну дію на різноманітні організми: людей, тварин, бактерій має етиловий спирт.

  1. Рекомендації щодо знезараження постраждалих від виду іонізуючого опромінення включають профілактичну та лікувальну деконтамінацію (усунення радіаційних чинників з поверхні тіла людини, продуктів, предметів тощо).

Як безпечно провести деконтамінацію? Варто почати з обережного зняття одягу або попросити постраждалого роздягтися самостійно, починаючи з голови до ніг. Зняття взуття та одягу може зменшити забруднення на 90%. Помістити все майно постраждалого в один ізольований контейнер, бажано мати сумку з етикеткою, де можна зазначити ім'я постраждалого, дату, час та місце збору майна, табличку із попередженням про радіацію. Необхідно зберігати сумки з майном у безпечному місці для подальшої судово-медичної експертизи та утилізації.

Виконати радіаційне обстеження всього тіла. Позначити на шкірі постраждалого за допомогою водостійкого фломастера ділянки з високим рівнем забруднення, виявлені під час радіаційного обстеження.

Якщо це можливо, промити тіло постраждалого теплою водою із додаванням нейтрального мила.

Деякі радіоактивні речовини можуть затримуватися в зовнішньому шарі шкіри і залишатися 12–15 днів, поки не відбудеться лущення.

У разі значного зовнішнього радіаційного забруднення необхідно накрити зони ураження водонепроникними пов’язками, щоб обмежити поширення на інші ділянки тіла.

Очищення ран. Якщо людина отримала будь-які поранення під час ядерного удару, є висока ймовірність того, що вона може зазнати радіаційного впливу. Тому необхідно провести таку процедуру:

накрити шкіру навколо відкритих ран водонепроникними пов’язками або шторами;

обережно промити рани великою кількістю води або фізіологічного розчину.

Бажано використати відповідний дозиметричний прилад вимірювання радіації для оцінки та моніторингу медичного поводження з радіоактивними уламками з метою захисту медичної бригади.

Деконтамінація вух, носа та рота. Обережно протерти отвори (вуха, ніс, рот) зволоженим стерильним аплікатором із ватним наконечником.

Перед деконтамінацією зовнішнього слухового проходу переконатися в цілісності барабанної перетинки, потім необхідно промити прохід теплою водою або фізіологічним розчином.

Використовувати вушний шприц для промивання зовнішнього слухового проходу необхідно, тільки якщо барабанна перетинка непошкоджена.

Обробка ротової порожнини та очей. Необхідно рекомендувати постраждалому декілька разів почистити зуби пастою і часто полоскати рот та горло 3% розчином перекису водню за ознак забруднення глотки.

Обережно промити очі великою кількістю фізіологічного розчину або води.

Очищення волосся. Попросити постраждалого помити волосся теплою водою з м’яким милом або шампунем.

Не слід використовувати кондиціонери, оскільки вони можуть зв’язувати радіоактивний матеріал з білком волосся, що ускладнює деконтамінацію.

Не треба голити волосся, щоб уникнути створення порізів, потертостей, розривів шкіри.

Воду, якою мили волосся, не можна використовувати для миття інших частин тіла.

Необхідно уникати потрапляння забрудненої стічної води в очі, вуха, ніс або рот. Висушити волосся чистими, незабрудненими рушниками.

Транспортування постраждалих. Загорнути забруднені ділянки або всього постраждалого в два шари простирадла, водночас слід уникати гіпертермії пацієнта.

Також варто уникати переохолодження в холодний день, особливо якщо одяг пацієнта був знятий.

Необхідно контролювати температуру тіла постраждалого.

Після транспортування потрібно провести огляд та дезактивацію транспортного засобу та обладнання і утилізувати все забруднене.

Варто пам'ятати, що контактування з людиною, яка зазнала впливу радіації, може бути небезпечним.

 

Висновки. Окрім згаданих рекомендацій щодо зменшення шкідливої дії радіонуклідів – йод-131, стронцій-90, цезій-137 – на організм людини, також слід здійснювати таке.

Ніколи не ігнорувати сигнал повітряної тривоги! Одразу необхідно рухатись в укриття! Із собою потрібно обов’язково мати запас води, їжі та необхідних ліків, документи.

  1. Що робити під час вибуху? Якщо ядерна атака застала вас раптово, слід пам’ятати такі речі.

Спочатку з’явиться висотний спалах та світлове випромінення. За 5–10 секунд, залежно від вашої відстані до епіцентру вибуху, прийде ударна хвиля.

Незалежно від того, де ви перебуваєте, насамперед вам потрібно будь-яким чином укритись від світлового випромінення та ударної хвилі.

Якщо під час вибуху ви знаходитесь на вулиці. Якщо під час ядерної атаки ви знаходитесь на вулиці, слід негайно рухатись в укриття, яким може бути навіть «складка місцевості». Потрібно знайти будь-який прихисток, який відбиває тінь, та зможе захистити вас від випромінення та ударної хвилі. Найкращий варіант – це кювет у дальній від вибуху стороні. Якщо укриття поруч немає, можна просто впасти на землю, обличчям донизу, головою від вибуху. Руки потрібно сховати під тіло. Голову закрити капюшоном, будь-яким головним убором, коміром, чи просто надіти верхній одяг.

  1. Якщо під час вибуху ви перебуваєте в машині, негайно зупиніться. Поставте машину на ручне гальмо. Якщо машина з механічною коробкою передач, то ввімкніть першу або задню передачу. Також потрібно повністю зачинити всі вікна та пригнутись таким чином, щоб не підійматися вище лінії вікон автомобіля.

  2. Якщо під час вибуху ви перебуваєте у приміщенні, потрібно зачинити всі вікна та сховатись у кімнаті без вікон. Якщо це неможливо, можна укритись під столом, нижче лінії вікон. У крайньому разі можна перевернути стіл таким чином, щоб від світлового випромінення захиститись стільницею.

  3. Що робити за 5–10 хвилин до ядерного вибуху? Якщо ви почули попередження про повітряну тривогу, надзвичайно важливо не ігнорувати його, а йти до найближчого укриття! З огляду на це у вас буде близько 5–10 хвилин до ядерного вибуху, що значно збільшить ваші шанси на виживання.

В укритті, якщо є можливість, потрібно закрити всі щілини, щоб уникнути потрапляння радіоактивного пилу всередину.

Також слід пам’ятати та бути готовими, що будинки, які опинились близько до епіцентру вибуху можуть частково обвалитись. Таким чином, ви можете перебувати у підвалі декілька днів. Саме тому важливо мати необхідні запаси води з розрахунку п’ять літрів питної води для дорослої людини на добу та 10–15 літрів води для технічних потреб.

  1. Що робити після ядерного вибуху? Якщо під час ядерного вибуху ви були на вулиці, в автомобілі або принаймні у квартирі й вижили, найкращим алгоритмом буде знайти найближче укриття, в якому ви зможете перечекати наслідки атаки та, можливо, отримати необхідну медичну допомогу.

Якщо ви вже були в укритті, то у разі можливості потрібно налагодити канал зв’язку для отримання актуальної інформації.

І найкраще після ядерного вибуху якнайдовше залишатись в укритті. Вже через 7 годин іонізуюча доза опромінення в зоні ураження впаде десятикратно, через 49 годин – у 100 разів, а через 14 днів – у тисячу. Через 14 тижнів навіть у колишній червоній зоні можна буде гуляти майже без ризику для життя. Отже, перші декілька днів краще залишитися в підвалі, а якщо є вода та їжа, то варто затриматись і на тижні. До цього часу, ймовірно, надійде і допомога. 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень