Історія української народної вибійки
Вибійка — давній вид декоративно-ужиткового мистецтва, який відомий з давніх часів. Це специфічна техніка, при якій шляхом «друку» на полотні залишаються різноманітні візерунки та орнаменти, зроблені за допомогою фарб та різьблених дошок, форм, верстатів, тощо.
Ручна техніка вибійки була широковідома ще за часів Київської Русі. Майстрів-древлян, котрі славилися фарбуванням домотканого полотна, називали — «крашенинниками».
Вже починаючи з ІХ - ХІІ століття словʼяни створювали ткацькі майстерні, а згодом й цілі цехи. Там виготовляли полотна з кропиви, льону, конопель, потім обробляли та продавали на ярмарках чи відправляли у інші країни світу. В різних регіонах існували свої техніки традиційного ремесла, які з плином часу перейняли народні майстри Київщини.
https://www.facebook.com/dktkoda
